«ПОЇХАЛИ ДОДОМУ!..»

Скрипнули залізні ворота. Марічка рвучко піднесла голову: хто це йде?

– Здоров, племіннице! – метка червонощока тітка Галина розставила руки для обіймів.

– І ви будьте здорові! – усміхнулась привітно і чоломкнула родичку в розпашілу щоку. – Чого це ви так спітніли й захекались? Куди бігли? Чи, може, за вами собаки гнались?

– Ой, краще не запитуй! – Галина відвела очі. – Що це ти тут длубаєш?

– Насіння перебираю. Хочу завтра гарбузи сіяти: день сприятливий. Миколин.

– А й справді… От я знаю, що у твого Миколи кожен день гарний та добрий…

Марічка здивовано ворухнула темним зла­мом брів.

– Про що мова?

– Ти краще сядь. У ногах правди немає, – тітка махнула рукою і витерла краєчком хустки спітніле чоло.

– Та кажіть уже! Чого тягнете кота за хвоста?

Галина зам...