Історія з життя

Майже рік минув відтоді, як бабуся Катерина відійшла за межу. Добра жінка, зі щирою душею та з відкритим серцем, берегиня великої родини, вміла господиня, турботлива мама й бабця, вона назавжди залишилась у серцях своїх рідних. Сумували й тужили за нею діти та онуки… Але життя не закінчувалося, і біль утрати з плином часу притуплювався, залишаючи по собі світлі спогади, такі ж добрі, якою була й бабуся Катерина.

Чи не найбільше сумувала за бабцею онучка Олена. Бо ще змалечку між ними існував якийсь невидимий, але дуже міцний духовний зв’язок. Дівчина й зовні як дві краплі води була схожою на бабцю, і звички бабусині перейняла. Члени їхньої чималої родини завжди казали, що Оленка – це не донька своїх батьків, а дитина бабусі Катерини. Воно й недивно, адже все дитинство та шкільні роки дівчина пров...