ОЛЬКА-БАРАБОЛЬКА

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

19 жовтня 19:12

491

Джерело: Газета «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

Життєва історія

Олька вибігла з дверей і так, як була, боса, побігла через подвір’я у браму! За нею ніхто не гнався, але вона так тікала, ніби валився світ.

І то правда: її світ валився стрімко і безповоротно! Вітчим (котрий же то, пальців забракне полічити) знову посварився з пасербицею, поки її мама Лариса була на роботі.

Олька-бараболька – гарна 15-річна дівчина, натуральна блондинка з блакитними очима. Вдома все прибирає, ходить у магазин по харчі, навіть встигає забрати зі школи свого меншого братика Андрійка. Вони обоє такі русяві. Хоч Олька цілковита блонда, а братик більше на Лариску схожий. Та обоє такі постійно пригнічені, розгублені. Дивляться на сусідів вовчим поглядом, ніби хтось вкрав у них радість.

Кажуть, тато в них був дуже добрий і розважний. Так, не красень, рудий, як іржаве сонечко, але характер мав золотий. Їхній тато – перший чоловік Лариски, від якого вона й народила Ольгу і Андрія. Пішов від них кілька років тому, бо не міг витримати того, що жінка не відводить належної уваги дітям, а волочиться барами і приходить додому весела і байдужа. Просив, умовляв, сподівався, що навернеться. Не захотіла його Лариса спокійного життя. Пішов мовчки, забрав лише свій одяг і станок для гоління. Попрощався з дітьми і поїхав до батьків у Тернопіль.

Діти залишилися з мамою і мовчки спостерігали за тим, як через день до них приходить щоразу інший дядько і морочить голову їхній мамі. Дядьки були переважно напідпитку, тому не зважали на мовчазний протест чужих дітей. Були й такі, кому діти перешкоджали. Але Лариска відразу шикала на них і казала, що діти в неї чемні…

Було одного разу навіть таке, що десятирічна Олька взяла малого п’ятирічного Андрійка і сама поїхала до батька в Тернопіль. Мама навіть не зауважила того, що дітей не було три дні. Лише третього дня надвечір зателефонувала своєму колишньому і п’яненьким голосом запитала: «Діти в тебе? Я так і знала! Вони тебе завжди більше любили».

А кого їм було любити?! Чужих маминих кавалерів? Тато не міг довго тримати дітей, хоч бабця і дідусь дуже зраділи. Четвертого дня дітям довелося повертатися до Львова, у ненависну квартиру до мами та її кавалерів.

Минуло трохи часу, і здалось, що їхня мама вгамувалася з тими походеньками. Привела до хати дядька Вітю. І побила всі особисті рекорди: він у них мешкав уже понад пів року! А коли час до часу приїздив їхній тато, дядько Віктор кудись ішов і приходив аж уранці. Намагалися не перетинатися.

Дядько Вітя відсидів кілька років за дрібні крадіжки, хоч мама Лариса каже, що його підставили. Але тюремне життя не минуло безслідно – звички залишились. Тим часом підросла Олька-бараболька. Вона й справді стала красунею. А вітчим відчув у собі «педагогічний дар» і взявся перевиховувати непокірну пасербицю. Хоч, може, там щось і більше було. ніж просто виховання, хто ж тепер скаже?!

Олька-бараболька частіше пропадала у чужих під’їздах. Тато дуже переживав за неї, але він був далеко. Братик Андрійко ще малий, аби в чомусь переконувати старшу сестру. Олька час до часу любила собі закурити, за що її дуже бештала мама Лариса. Ага, було б за що – бештала доньку, смачно затягуючись цигаркою. Сутички із вітчимом закінчились тим, що Олька на якийсь час пропала з хати. Було їй майже 16 років.

Соромно й сказати: вона завагітніла від якогось кавалера і повернулась у свою темну прохідну кімнатку до мами і вітчима. Щодня бігала до поштової скриньки, сподіваючись отримати листа від солдата, який служив далеко і писав нечасто.

Олька-бараболька народила дівчинку. Мама Лариска дуже раділа і бавилася з онучкою. Хто би сподівався, що Лариска так любитиме свою першу внучку!? А вона бавилася годинами, годувала, перевдягала в чисті лашки. Олька знайшла собі підробіток. Дядько Вітя кудись ходив і пропадав цілими днями. Братик Андрійко помітно витягнувся, став гарним хлопчиськом. Так вони й жили якийсь час.

Тернопільські баба з дідом невдовзі померли. Їхній тато ще раніше виїхав на заробітки кудись за кордон. Тому Олька-бараболька поїхала туди, прихопивши зі собою малечу і велику сумку з речами. Разом із нею поїхала і мама Лариса, адже, крім помешкання в Тернополі, там іще залишилась доволі добра легківка. Лариса продала машину, а гроші успішно пропила з дядьком Віктором. Хоч мала намір зробити ремонт.

Відтоді я не бачила ні Ольки, ні її брата Андрія. Кажуть, Лариса з Вітею змінили помешкання, а їхню квартирку на першому поверсі переобладнали на забігайлівку «Біґ-бурґер». Надіюся, що Олька-бараболька все ж одержала листа від того солдатика… бо вона не заслужила на те, аби самій виховувати доньку.