Життєва історія

Один день із життя. Так мало. Але його Євгенія трепетно береже в пам’яті. Та якщо чесно, то таких дорогих серцю днів було в її ще тоді молодому житті три. Перший, коли востаннє бачила батька, другий – брата, а третій – чоловіка. Ті дні, проведені з кожним із них, закарбувалися у свідомості юної Євгенії назавжди, згодом ставши своєрідним тавром.

Чи можна було подумати, що той день стане останнім? Більше таких не буде. Звісно, будуть й інші дні, та без дорогих серцю людей. Той один день, коли батько, рішучий і водночас схвильований, забіг до оселі, сповістивши, що йде на фронт, став для Євгенії першим ударом. Промайнула думка: а ще ж і чоловік, і брат. Вони теж підуть воювати, гнатимуть ворога…

Рідне місто Київ тепер не так вабить Євгенію. Зруйновані будинки, постійне очікування небезпеки. Що буде з її донечкою, зовсім крихіткою? За себе вже й не переживала. Мати стала мов хмара, в тривозі очікуючи нем...