Історія з життя
Він втупився у правий кут кімнати. Там – диван, акуратно застелений покривалом з великими червоними квітками, збоку стара табуретка, на ній стосик газет із пожовклими сторінками, на стіні – килим, теж із червоними квітками й дивними візерунками-стеблами, на ньому – образ Матері Божої Марії.
Марії…
Марія…
– М а р і є…
Старий чоловік голосно зітхає, видихає ім’я, на яке вже ніхто ніколи не відгукнеться в цій квартирі:
– Маріє.
Легенько смикаються руки на старечих колінах. Не холодно, просто від пустки, самотності, від невідворотності кінечності життя, від усвідомлення безповоротної втрати, від цокання годинника і запаху серцевих крапель беруть дрижаки. Хоче стиснути пальці в кулак, але марно. Сил нема.
Він дивиться у правий кут кімнати – годину, дві, три… Днями й тижнями, які стають довгими місяцями. Без неї.
– Маріє… – зітхає стар...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайнЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter