МАРІУПОЛЬ. ДО ЗАПИТАННЯ...

Мій незабутній Маріуполь, місто сонця й теплого моря, де ніколи не буває сумно і похмуро. Мій незабутній Маріуполю, я завжди тебе пам’ятатиму», – Вероніка, схилившись над блокнотом, поспішно робила записи. Тепер невідомо, коли вона повер­неться до рідного міста і чи повернеться взагалі... «Маріуполь. До запитання», – змахнула сльозу і глянула за вікно. Аж не віриться, що їй разом з кількома знайомими вдалося вирватися з міста, яке нещадно понівечили вороги.

...Вероніка мешкала в Маріуполі на вулиці Абрикосовій, і це була не просто гарна назва. Абрикосові дерева тут росли, відколи себе пам’ятала. І було їх стільки, наче зірочок на смарагдовому небі! Маленькою Ніка любила їх лічити, але швидко збивалася. А вдома завжди залюбки готували абрикосове варення, варили смачні компоти. А ще ледь не всі мешканці вулиці Абрикосової готували абрикосовий соу...