ЛIТНЯ ВТЕЧА УДВОХ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Материнство в її житті було запланованим і неочікуваним водночас. Вони з чоловіком були вже більш ніж шість років разом. Мали час, щоб попрацювати, пожити для себе, організувати свій побут, відвідати різні країни й насолодитися легкістю спільного буття. Тому рішення про те, що настав час з’явитися малюкові, з’явилося саме собою. Як і заповітні смужки на тесті про підтвердження вагітності. Тоді подружжя раділо щиро й нестримно.

Вагітність минула швидко й без проблем. Ніколи їй було думати про проблеми. Насичений робочий графік, на ній робота всього відділу тримається, а ще ремонт у майбутній дитячій треба контролювати. Малюк же не слоненя, не чекатиме два роки свого народження, поки мама з татом усе облаштують. У декрет пішла пізніше, ніж сподівалася, бо не могла залишити свою заміну напризволяще, не підготувавши її добре до тонкощів робочого процесу.

І от дуже неочікувано, на три тижні раніше, ніж планували, з’явився їхній пиріжечок, дитинка, синочок, мале мавпенятко. Маля прийшло в цей світ на порозі ночі й одразу показало батькам, що легко не буде. Малюк перший час плутав день із ніччю, а для його матусі – жайворонка за натурою – то було геть складно. Невиспані, та щасливі батьки проживали новий для себе досвід зі старими установками й упередженнями. А ще неймовірна кількість розумних книжок і небайдужих порадників додавали втоми та відчуття власної неповноцінності.

Вони ще до народження малюка знали, що допомоги їм ні від кого чекати. Її мама далеко. Його мама працює, тримає на собі будинок, похилого віку батьків і взагалі, не висловлювала бажання бути нянькою для малечі. Тому цей проєкт вони реалізуватимуть тільки за підтримки одне одного. Так і вирішили.

Але перші роки життя малюка далекі від планів, що їх батьки склали до його народження. Колишучи малечу серед ночі, вона не раз нарікала на себе подумки: «Ну що ти розкисаєш? Ти ж сильна, ти – боєць! Що значить «втомилася»? Ти могла впоратись із таким безладом у своєму відділі, а зі здуттям животика, першими зубчиками та першими шмарклями ради дати не можеш?!».

Материнство – то не робота, а певний стан, коли ти вчишся сприймати й проживати багато життєвих ситуацій і речей по-новому. Воно дуже змінює. І вона справді вчилася, змінювалася, дико втомлювалася, не розуміла себе, не вміла підтримати, але вчилася.

Чоловік також відводив увагу синочкові, неабияк піклувався про маленького хлопчика, вчився бути гарним татом. Але робота та відрядження забирали дуже багато часу.

Минув рік, а потім другий, і все було добре. Вони планували ремонт і переїзд у нове житло. Малюк ріс і тішив своєю допитливістю та спостережливістю. І все було добре, якби не сутички, які почастішали останнім часом, нарікання та взаємні претензії. У стосунках буває така стадія, коли з тих чи інших причин кожна сторона хоче висловитись, але не хоче чути коментарів іншого, не може чути, втомилася. І то була їхня стадія. Так, після кожного скандалу були бурхливе примирення й обіцянки стати уважними, розуміти і слухати. Але кожна супереч­ка залишила після себе трохи гіркоти. Яка, як відомо, накопичується в душі і має здатність відштовхувати близьку тобі людину.

Так вони й жили. Мабуть, як усі. Із планами, взаємними претензіями та невисловленою гіркотою від складності буднів. Якби не одна подія. Довгоочікуваний приїзд її мами з-за кордону. Бабуся двічі на рік навідувалася до дітей і онуків на декілька тижнів. Цього разу чомусь вирішила приїхати на три місяці. І першого дня своїх гостин висунула пропозицію, яка, втім, більше скидалася на наказ.

– Синочку! – наголошено лагідно мовила мама. Її мама відразу після весілля почала називати зятя сином. Бо щиро вважала, що їм неабияк із ним пощастило. У доньки характер складний, а якого чоловіка собі знайшла! Точно, пощастило! – Чому б вам, діти, не з’їздити кудись відпочити? Удвох! А я з малим дам раду. Он ми яка команда!

Малюк, сидячи на руках у бабусі, наче на підтвердження останньої фрази, повільно почав знімати з бабусиного перенісся окуляри із прозорими скельцями.

Дуже неочікувано й дивно було чути цю пропозицію від мами. Але дочка зі складним характером одразу знайш­лася що відповісти:

– Мамо, не видумуй! Які відпочинки?! У нас ремонт незабаром, потім переїзд. Кожну гривню бережемо.

– Та...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!