ЛІСОВА СТЕЖКА

Сонце лагідно торкалося її розпашілих щік, теплими цілунками ковзало по шиї, тонким мереживом золота прикривало світло-русяве волосся, неначе голову величної скіфської цариці… Іванка весело усміхнулась власним думкам. Оце пустилась фантазія в танок! Тільки волю дай їй, то вже не зупиниться…

Поле, вкрите серпанком смарагдової озимини, добігло до узлісся і зупинилось. Дорога гайнула в гущавину, тож Іванка попрямувала цією стежкою. За декілька хвилин жінка захоплено роззирнулась: яка тут краса! Над головою посплітались тонкими пальцями гілочки ліщини, густо всіяні довгастими жовто-червоними сережками. Повітря бриніло вогкими пахощами прілого листя, свіжістю молодої трави, що тонкими вістрями стріл пнулася вгору, шукаючи сонячне проміння, і терпкуватим духом анемон.

Іванка зупинилась. Вдихнула на повні груди повітря. Заплющила очі, підставляючи обличчя легкому вітру. Тут воля… Ота, первісна, ніким не приручена, дика. В...