«ХОРОШІ» ДРУЗІ…

Цей день не віщував біди. Вікторія, власне, як і щодня, повернулася пізно. Дівчина працювала у дитячому будинку – допомагала поратися на кухні, мила посуд, прибирала…

Ще з дитинства це був її рідний дім, адже Віка разом із братом Віктором втратили батьків у дошкільному віці. Держава подарувала їм невеличку квартиру, на утримання якої вони разом заробляли та разом облаштовували її. Дівчина вставила ключ у дверний замок і повернула його, проте, на превеликий подив, двері були відчинені. У голові промайнула думка, що всередину проникли злодії. Але що можуть красти у неї, бідної, наче церковна миша? Вікторія з острахом переступила поріг й увімк­нула світло.

– Ти вже повернулася? – спитав Віктор, вибігши з кухні.

– Так, але чому відчинені двері?

– Це я забув замкнути. Проходь. У нас гості.

– Гості?

Подиву дівчини не було меж, адже до них ніхто ніколи н...