ГIСТЬ НIЗВIДКИ

Чоловік прийшов з роботи, як завжди, пізно і, як завше, замордований трудовими буднями. У голові Євгена майоріла думка про те, що завтра – субота. Нарешті законна нагода виспатися та провести ці два дні з дружиною. Йому було двадцять шість. Не надто багато, щоб філософствувати про сенс буття, але й не так мало, щоб не зважувати багаж пройденого шляху.

Позаду дитинство без батька, важке навчання у школі, де хлоп­ця цькували через бідність на тлі инших, випуск із вишу, де він навчався настільки ба­гато, що встиг посадити зір і пси­хо­емоційне здоров’я, та шлюб. За­раз чоловік працював в одній із численних лабораторій, що аль­труїстично служили на благо Бать­ківщини. Робота видавалась не надто перспективною, та ще й заробітна плата мізерна. Зреш­тою, що в сучасному сус­пільстві, де щодня як не вірус, то смертельний катаклізм, мож­на назвати перспек­тивним?.. Проте у житті Євгена було те, що...