БІЛА ПАННА

Подейкували, що перед самісіньким початком тої страшної війни світом ходила біла панна. Вродлива дівчина чи молода жінка з довгим білявим волоссям, у довгій білій сорочці, до самих п’ят. Вона зупиняла зустрічні машини і просила водіїв купити їй шовку на сукню…

Якогось дня один молодий водій їхав уздовж березового лісу. Від білих стовбурів він аж світився і здавався таємничим, казковим. Пам’ятаєш казку «Морозко»?.. Фільм-казку?.. Саме таким і був той березняк. Як у казці!.. Красивий!.. Білий… Ось їде той водій, їде, аж тут виходить на дорогу біла панна в самій сорочці, довгій аж до п’ят… Хлопець перелякався. Хотів натиснути на газ і дременути геть, подалі від гріха, та, – лишенько! – ноги не слухаються. Самі натиснули на гальма.

– Чого тобі? – питає він її, а губи моментально стерпли, задерев’яніли, не ворушаться…

– Ось тобі...