Скільки себе пам’ятала, Олена завжди хотіла собаку – маленького цуцика з вологим носиком...

- Обіцяю любити й шанувати тебе, у горі і в радості, допоки смерть не розлучить нас...

Він знову проводив її додому. Тримав її долоню у своїй, цілував і обіймав її...

У тісній келії старця було вогко і темно. Кілька слабких сонячних променів несміливо пробивалося всередину...

Анна дуже любила свою маму. Вона сама була для мами цілим світом.

Він блукав засніженими вулицями невідомого міста і пильно вдивлявся в жіночі обличчя.