Мариня стояла навколішки в кутку кімнати й заводила так, що здавалось, небо не витримає та, роздерши сиву пелену хмар, і собі заридає від жалю й розпачу.

… Я не міг її більше любити, не міг пробачити їй, не міг і не хотів.

Бабу Яресьчиху в селі любили. Хоча й була вона не з тих, про яких кажуть: «Хоч до рани прикладай». Різала

Лише втративши Зоряну, Дмитро зрозумів, як багато вона для нього означала...

У свої двадцять два я була дизайнеркою з червоним диплом...

Вона живе у старенькій хатинці біля цвинтаря...