АБИ РАЗОМ…

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Вона живе у старенькій хатинці біля цвинтаря. Обоє здаються такими ж старими, як цей світ, в обох рамена схилились під тягарем років і негоди, а потріскані, не дуже чисті шибки, які ледь виглядають з-під латаного-перелатаного даху, можна переплутати зі збляклими очима господині, які майже втонули у старечих зморшках. Їм добре разом, вони зігрівають одна одну й підтримують. Кожна чекає смерті, і жодна не хоче зустріти її на самотині.

Здається, що коли помре сторожиха, то в ту ж мить завалиться й обшарпана халупа. Втім, стара рідко буває в хаті, всі дні вона проводить на цвинтарі, доглядає запущені могили, на які вже роками ніхто не приходить пом’янути праведні і не дуже душі. Найчастіше жінку можна зустріти в самому кутку цвинтаря, на ошатній, впорядкованій могилі, дбайливо обкладеній дерном. Жінка подовгу сидить на старій колоді й не відводить погляду від світлини, прибитої до простого дерев’яного хре...

Дякуємо!