ЗАДРИПАНКА

Ми з друзями потім довго реготали з цієї історії і після цього частенько, коли доводилось під час робіт замазюкатись по самісінькі вуха, називали одне одного «задрипанцями», а коли вдало закінчували якийсь проєкт, то підіймали тост за задрипанців. І це словечко стало неофіційною назвою нашої фірми. Воно чимось імпонувало нам, адже всього ми досягли своїм розумом і своїми руками.

Словечко залишилось, а от сама історія згодом забулася. Я була певна, що більше ніколи не зустрінусь з її героями, але інколи доля готує нам дивовижні несподіванки.

Минуло, мабуть, років з п’ять. Ми з чоловіком нарешті вибрались на відпочинок до моря. Рейс затримували, я сиділа в аеропорту в залі очікування, пантрувала місця та валізи, а Марко-старший вийшов прогулятися з Марком-молодшим. Мимохіть я стала свідком розмови двох жінок, які сиділи за мною. Я їх не бачила, бо в наших рядах крісла були повернуті спинами. Розмовляли вони доволі голосно.

– Уявляєш, це стерво, ця задрипанка таки зіпсувала життя Юліанові.

Почувши слова «задрипанка» та «Юліан», я нашорошила вуха.

– Сама вішалась хлопчині на шию, затягла його в ліжко, а потім верещала на весь світ, що він її зґвалтував. Уявляєш? Ні, ти можеш уявити, що мій хлопчик міг би когось зґвалтувати? Навіть якщо накурився! Це ж марихуана, від неї не звіріють – навпаки! Ну випив, але ж ти знаєш, Юліан і мухи не скривдить, а п’яним і поготів. Пам’ятаєш, як Мушка захворіла і здохла, він три дні ридав. Довелося до психолога водити.

– А та дівуля звідки взялась?

– Уявлення не маю, де мій син її надибав, у якійсь бурсі навчалася, прибиральницею в забігайлівці працювала. Це ж цілковита маячня – мій Юлік і задрипанка ота. Ми йому таку чудову партію підшукали. А тут приходить та хвойда, навіть не приходить, а шурує просто у відділок і пише заяву про зґвалтування. Добре, що на Ігоря Ігоровича якраз натрапила, він її трохи до тями привів та нам одразу зателефонував. Ні, ти можеш собі таке уявити!?

Співрозмовниця «моєї» дами тільки охала, ахала та згідливо підтакувала.

– Юлік так переживав, що я опустилась до того, що сама їздила до тієї задрипанки в ту її забігайлівку, хотіла їй гроші запропонувати, щоб відчепилась від сина, і пояснити, що нічого в неї і так не вийде, бо вона не знає, з ким зв’язалася. Так задрипанка до мене не вийшла. Цабе велике! Воно ж без царя в голові. Довелось її навіть на лікування відправити, ну, сама розумієш куди! Там з’ясувалось, що задрипанка вагітна.

– Від Юліана?! – сплеснула руками співрозмовниця.

– Та від якого Юліана? – дама підстрибнула, як ужалена, аж крісло струсонула. – Де там? Воно ж стерво, вибач на слові, але вже не витримую, до усякого, хто лиш пальцем кивне, в ліжко стрибало. Лікування перервали, щоб дитині не нашкодити. Я була проти, але мій повівся як цілковитий йолоп, вперся: «Дитина не винна. Не можна вбивати невинне створіння». Ти ж знаєш: у нас первісток помер під час пологів, то в Юліана тепер пункт на абортах та немовлятах. Ну–от і народила та задрипанка! Мій навіть хотів їй допомогти матеріально, вона – уявляєш? – йому під ноги плюнула, бо не так, як вона хотіла, вийшло. Отака історія! Юліка, звісно, виправдали. Хоча що там було виправдовувати, він же Богу душу винен.

– О, то все добре закінчилось.

– Та де там? Бідолашного Юліана все це так підкосило, що з тих нервів він підсів не лише на травичку. Я його розумію, такий стрес. Лечу до Юліана, лікується зараз в клініці у Швейцарії. Уже втретє. Сподіваюсь, що допоможе. Отак та паскуда задрипана йому все життя зіпсувала.

Добре, що саме повернулись мої чоловіки, бо не знаю, що б я утнула. Синок невдоволено кривив носика, він завжди так сигналізував, що час сідати на горщик або змінити підгузок.

Я взяла Марчика на руки і пішла до вбиральні. На горщик ми не встигли. Я помила малого, змінила йому підгузок, і тут мені сяйнула ідея. Дурнувата, але неймовірно креативна. І вже незабаром я підійшла до двох дам, тримаючи в руках подарункову торбинку, в якій лежав запакований у симпатичну коробку підгузок, який мій син використав на всі 100.

– Вам просили передати, – усміхаючись, проказала я, передаючи пакет. – Якась жінка, просто вже оголосили її рейс. Так, звісно, вона назвалась. У неї таке дивне прізвище – Задрипанка.