Сьогодення

Першими в селі зникли кури. Якось непомітно і швидко. Тоді ще й будинки вцілілі були, хай орки й заповзялись перетворити селище на філію пекла, гатячи по ньому з усього, що мали, вдень і вночі.

Сказано ж, дурні птахи, непристосовані. Спершу аж ніби раділи, квоктали, що нема кому забороняти їм порпатись у садках-городах. Хочеш – на ночівлю серед голого віття дерева влаштовуйся, хочеш – між розбитих стін будинків чи на посіченому уламками паркані. Хіба що обурено галасували на кожен вибух.

Та вчора квоктали, а сьогодні мов корова язиком злизала, лише білі та зозулясті пучки пір’я скрізь додались до великих куп сміття. Хоча й із коровами той... не стало кому лизати. Когось господині виганяли з хлівів, коли самі втікали, а тварини обурено мукали й не хотіли виходити в такий галасливий, поцяцькований спалахами і раптово ворожий світ. Когось забули, і вони довго билися в стіни, вкладаючи в мукання біль та зневіру....