Історія з життя

Нарешті я доросла до цього. Закупила вдосталь спілої полуниці, цукру, доповнила свій кухонний інтер’єр величезною каструлею із сталі, що не іржавіє, і, дивуючись сама собі, готую полуничне варення.

Великою дерев’яною ложкою старанно збираю солодкаву пінку і ковтаю слинку. Кухню враз наповнює неймовірний ягідний аромат. Мої нюхові рецептори вмить активуються і передають потрібний сигнал до мозку. Я згадую, де вперше вловила цей запах.

Тоді була ще третьокласницею. Ми з Олею та Лілею вирішили піти в гості до нашої першої вчительки Галини Кирилівни, піти просто так, без особливої на це причини. Оля добре знала, де живе вчителька, бо її мама давно товаришувала з учителькою, вони не раз бували в неї.

І ось ми вже на порозі її квартири з якимось чудернацьким букетом квітів, зібраних власноруч, і з величезним бажанням побачити її, нашу вчительку.

– Дівчатка? Ви? Щось трапилося? – Галина Кирилівна...