ЗАРАДИ ЖИТТЯ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Грайливий весняний потічок, намагаючись привернути до себе увагу сумно задуманої жінки, яка сиділа на поваленому буревіями стовбурі старої верби, захоплено розповідав про щось заповітне, побачене там, де народився і почав свій невпинний біг, поспішав передати почуте дорогою, водночас встигав старанно розчесати хвильками-гребенями шовкову прибережну траву та скупати у прозоро-перламутровій воді щедрі на тепло сонячні промені.

Але Іванні було байдуже не лише до працьовитого і щирого на розмови потічка – їй було байдуже до всього світу. Мала б змогу залишити його – зробила б це, не вагаючись, але не дано їй права на таку вільність: старенька мати зболеним поглядом зупиняє від грішного вчинку. Й Іванна продовжує своє існування заради неї, адже кому, як не їй, єдиній доньці, належить доглянути, а згодом провести неньку в далеку безповоротну дорогу…

Щоправда, нещодавно трапилася под...

Дякуємо!