ЗАРАДИ ДИТИНИ

Лапатий сніг по-різдвяному огорнув землю й дерева у святкові шати, надворі тихо, аж у вухах дзвенить, на небі зірка і півмісяць, у хаті теплий дух Святвечора. Казково.

– Настусю, ми помиємо посуд самі, а ти йди до тата, заколядуєш, привітаєш зі святом бабусю Галю, – баба Таня стиха до внучки.

– Знову ви за своє? Не пі-ду! Не пі-ду! І не просіть, – дівчинка грюкнула дверима.

– Мамо, ну я ж просила, – Люда вибігла за донькою.

– І я вас прошу, або ви мене чуєте? В нас он хата впаде на голову. А в них двоповерхівка, і Настя їхня єдина онучка. Заради її майбутнього могли б переступити через свої принципи. Кому від того легше? Жили ж разом дванадцять років, нє, забаглось розлучитись. І що? Краще стало? – баба Таня ковтала сльози.

Зайшла Люда з Настею, прошмигнули через крихітну кухоньку й зачинили за собою двері в кім...