ЗАБІЛІЛИ СНІГИ, ЗАБІЛІЛИ НА ЦІЛОМУ СВІТІ…

За вікном хурделило, сніжинки літали, наче сполохані пташки, зліталися до вікна, а потім хутко розліталися довкола. Тарас Костянтинович (він не любив, щоб до нього зверталися по батькові, тому волів бути просто Тарасом) стояв біля вік­на й милувався цим чудовим снігопадом. А як не милуватися і не радіти зимі, коли в затишній квартирі ти спостерігаєш неймовірний зимовий краєвид? Разом із легкими сніжинками пурхають синички – ці милі легкі створіння, які ніби створені дарувати людям радість. Ще з літа Тарас запасався горішками та насінням, аби взимку було чим частувати улюблениць.

Це в нього з дитинства – любов до синичок. Батьки малого Тарасика завжди робили годівнички для пташок. А коли Тарас уже був школяриком, вчителька, його улюб­лена Алла Миколаївна, також просила дітей разом із батьками виготовляти годівнички й приносити їх до школи. Це були часи, коли в школах дітей вчили добра та милосердя, – на жаль, нині...