Історія з життя

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

Із віком я помічаю, що мені стає все більш цікаве те, що колись зовсім не привертало моєї уваги. Я почала прокидатися вночі, відчиняти вхідні двері, щоб прислухатися до якогось руху в будівлі. Я не дуже добре знаю всіх мешканців нашого будинку – новачок. Я живу тут трохи менше ніж рік. Декого ще не бачила. З іншими, крім «привіт», ми жодним словом не обмінювалися. Італія не така, як Україна, де всі все про всіх знають. Тут можна жити поруч із сусідом десять років, не знаючи його імені. Але здебільшого так навіть краще.

Певний час тому араб середніх років на ім’я Лотфі орендував квартиру поруч зі мною. Мав дружину Мер’єм та доньку Нàрджес, приблизно 12 років. Від першого дня він виявився дуже доброзичливим і уважним. Чудово володіючи італійською, він завжди вітався першим і починав розмову про політику чи світське життя. Словом, жив по-європейськи. Дружина так само. А ось дочка майже не розмовляла. Від...

Дякуємо!