«З НОВИМ РОКОМ!»

– Це твоє останнє слово? – хрипко запитав, пронизуючи струнку постать гострим поглядом.

Навіть не повернулась. Лише недбало повела оголеним плечем. Темно-синя сукня заіскрилась мерехтливим сяйвом. Ідеально виточеною спиною м’яко стікали хвилі доглянутого волосся. Кіра була вродливою. Певно, для нього навіть занадто. Це виснажувало. Змушувало придивлятися, розглядати її під різними кутами. І щоразу ті кути подобалися йому дедалі менше. Як‑от зараз…

– Кіро! – наполегливо повторив.

– Я почула. Оцей твій невдоволений тон зовсім не доречний. Добре знаєш, що наш колектив завжди збирається на корпоратив. Я не можу проігнорувати. Та й питання про підвищення досі висить у повітрі. Не прийду – шеф когось іншого призначить начальником відділу…

Виразно окреслені кораловою помадою губи роздратовано скривились. Кіра подивилась на себе у дзеркало,...