Жіночі історії

Нещодавно Юлія Василівна обійняла посаду завідувачки відділу кадрів в одній регіональній компанії. Вона особисто переглядала кожну справу перед прийняттям на роботу, вивчала автобіографію майбутнього спеціаліста.

До своїх обов’язків ставилася відповідально, а до чоловіків – з прохолодою. З особистим життям не складалося, встигла обпектися змолоду, а потім знову повірити в любов і розчаруватися. Зрада коханого чоловіка спонукала останнім часом упереджено ставитися до осіб протилежної статі. Десь далеко в серці ще жевріла слабка надія, що не всі чоловіки суцільні поганці. Знала, що позаочі її називають Багірою Василівною, але те прізвисько отримала радше за свою зовнішність. Жінка мала значно молодший вигляд, аніж на свої 42 роки. Струнка, кароока, чорне волосся, як смола.

– На гадюці сало не росте, – пащекувала бухгалтерка Олена, пхаючи до рота вже третє тістечко за день.

Хтось заздрив, але більшість Юле...