Непроста доля
Десять років тому вони закінчили школу. Погожої липневої суботи зібралися однокласники на свою зустріч. За традицією, всі зайшли до класу, де колись навчалися. Класний керівник, як і десять років тому, позначила в журналі, хто присутній. А потім кожен, сидячи за широким столом, вставав і розповідав про себе.
Євген, як і в школі, був небагатослівним:
– Армія, інститут, одруження. Тепер живу в Києві.
Але якось по-особливому прозвучала фраза: «Маю двох дітей».
– Як «двох»? Твоєму ж синові-первістку лише рік, – зауважив хтось з однокласників.
– Є ще й донечка…
Усі засміялися і прийняли це за жарт, оскільки Євген був із тих осіб, поглянувши на яких, важко зрозуміти, де людина говорить серйозно, а де жартує.
Коли зустріч закінчувалася і за столом залишалося дедалі більше порожніх місць, Вікторія, з якою Євген колись сидів за однією партою, зі...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайнЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter