Історії з життя

– Іринко, я знаю, що сьогодні субота, у дитсадочок тобі не треба і що тобі кортить бавитися. Але мамі зараз вкрай треба поспати, хоч дві годинки. Будь розумницею, пограйся тихенько, а коли велика стрілочка буде на дванадцять, а мала – на трійці, тоді мене розбудиш, гаразд? Ми пообідаємо й підемо гуляти.

Звісно, будь-який гуру педагогіки від такого прохання до чотирирічної дитини схопився б за голову. Але мала Іринка чесно бавилась на килимку з кудлатим ведмедем і барбі, хоч і поглядала вряди-годи на годинник. А коли набридло, то взяла книгу, залізла на стілець, щоб до годинника ближче, і почала йому пошепки «читати», розповідаючи вивчені напам’ять казки: а раптом він тоді бадьоріше цокотітиме і швидше час мине?

Але доспати вторговані години Майї не дали. Не з її щастям спати у вихідний, ще й як живеш у гуртожитку. Звісно, комусь із любих сусідів саме серед дня знадобишся.

Голосний стук у двері...