«Я ПОВЕРНУСЯ В НАШ НАЙКРАЩИЙ ДЕНЬ»

(Продовження)

Ірина бачила, як мучився Мар’ян. Розуміла його почуття.

– Їдь додому. Ми дамо собі раду, – промовила якось. – Якщо зможеш, приїздитимеш до сина. Завжди будемо тобі раді.

Але минуло ще майже два роки до того часу, коли Мар’ян нарешті придбав квиток у своє минуле. Відчував, що Ніна здогадувалася про причину його зволікання із приїздом і вже не вірила різним поясненням. В останньому листі жінка повідомила, що діти збирають кошти на поїздку до нього. Цього Мар’ян допустити не міг, тому вирушив у дорогу.

Рідне обійстя зустріло його бідністю. Чисто прибране подвір’я, побілена хатина і навіть паркан, майстерно сплетений з лози, – все свідчило про те, що тут живуть працьовиті люди, однак… Їхня праця не принесла їм статків – лише пригладила оту злиденність, яка визирала з кожного кутка. Мар’ян...