«ВПАДЕ СЛЬОЗА ЧИСТА – І ТИ УСМІХНЕШСЯ»

Було вже доволі пізно, але Марина не лягала спати. Передивлялася світлини – впродовж цього року пішло за межу стільки близьких людей, що цього лиха вистачило б на декілька років. Рік справді був складним… На початку року, в січні, не стало Марининої колеги, з якою багато років працювали разом. Зрештою, вони були не просто колеги – вони були однодумці, яких не так багато трапляється в нашому житті…

…Вони познайомилися так давно, що Марині здавалося, нібито вона знала Уляну Степанівну сто років. Вона, Маринка, була ще такою юною – щойно прийшла працювати в редакцію після закінчення університету. Так і познайомилися з Уляною Степанівною. Звісно, вона була мудрою, досвідченою, але ніколи не нав’язувала своєї думки, не тиснула, як кажуть, авторитетом. Маринка працювала із задоволенням, бо саме Уляна Степанівна надихала, підказувала, заохочувала. Здавалося б, вона мала хист працювати з моло...