ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»
517Історія з життя
Життєві історії з газети «Життя» — правдиві історії з життя та історії кохання українською.
– Ми вийшли, мамусю! Вийшли з такої пастки, де виходу не було. Це можна вважати дивом Господнім, бо вже думали: тут ся й лишим. Розказуйте, що вдома.
– Господи, заступи і спаси! Та що ж удома, Бодю? Село! Город, теплиця, аґрус, смородина й ось – зародили вишні.
– Йой, файно, мамо! Будуть пляцки, вареники й пироги. Торт «П’яна вишня». І наливка до нього буде.
Мама зітхає:
– Сину, я, присяй-бо, їх би вирізала до ноги!
– Мамо!
– Та знаю, ти їх садив – ото лиш через те й не буду. Але пробі, Богданю! То не ягоди, то є вселенські тиски. Зародили сегоріч так, гейби хочуть мене добити. Обібрали з Улянкою штири дерева, а вже повні відра й миски. Мусили для них зняти з верхотури старе дерев’яне корито.
– Мамо, та то є добре! То сі зве щедротним словом – «врожай». Раптом тари забракне, на поді ще стоять люміняві нецки.
– Не знущайся з матері, сину! Бо таки зворохоблюся, ти зважай!
– У нас, мамо, село Вишневе, тому й посадив-єм, щоб було лепсько. Як викорчуєте, з чим тоді будуть у нас пампухи на Різдво? А галяретка, морсик і перекладанець «Вишиванка»?
– Ич, який мудрий! Ти насадив вишень, а нам з Улянкою тутайво... Длубатися із ними всеньку ніч аж до самого, сину, ранку! Руки терпнуть, обі ми соком забризкані з голови до ніг. А кухня – гейби мос...ля отут різали – все у кервавих патьоках. Якби тако хто невідаючий та й переступив наш поріг, то піймав би си атак серця і пустився б навтьоки.
– Мала, ану покажи мені тоту кухню в розводах кервавих плям!
– На ось, братику, актуальний стрім! – знімає відео сестричка Улянка.
Боєць сміється:
– Ніхто не повірить, що ви там різали мо...ля! Кухню побілимо, а роботи – так, її справді буде до ранку.
– Бодьку, чуєш?! – бурчить сестричка. – У нас в очах червоно, а ти з нас граєш куля!
– А ти не каркай, Улянко, мовби справдешня стара ворона! Бо, звісно ж, я краще знаю, як то – різати мо...ля. Я ж працюю на лінії фронту оператором fpv-дрона.
– Ой-ой-ой!
– Бе-бе-бе!
– Доню, ціхо будь! Боді треба поспати, а в нас гось до ягід повніські нецки. Ніч коротка, а ще ж війна... Дай-бо щасливо до ранку всім дожити. Тому бляхи здоймай зісподу, берись та розпалюй, дитино, п’єца, будемо тоті вишні ще й на узвар сушити.
– Файно, мамусю! Узвар – то направду святий напій.
– Так і є. Восени передам сушеню. Там, на війні, воно ж гейби нічо не лишнє...
Ніч. Літо. Війна. Оператор дрона дрімає на передовій.
Удома, у селі Вишневому, його мама із сестрою перебирають вишні.
Читайте нові життєві історії та історії кохання щотижня — ексклюзивні авторські новели українською.
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
46
Життєві історії
