ВДОВА

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Вона не плакала. Більше не плакала. Не те що не хотіла… На духовному рівні її рвало на шмаття, а фізичний стан мовчав. Кам’янів. Ось труну з його тілом виносять із церкви, ось процесія вирушає на цвинтар, квіти, стяги, люди в шані на колінах. А їй здається, що вона дивиться на себе зверху – його очима.

«Ну чому ж ти така тиха, мала? Кричи, бий кулаками в груди, як колись… Скажи щось… Ти ж завжди щось казала… Тільки не мовчи», – шепоче його голос, який вона чує ніби зсередини. Але не ворушиться. Спостерігає начебто збоку і мовчить.

Його обличчя ніби й не його, риси загострені, вираз немов закляк, пальці рук видовжені й… холодні. А вони ніколи не були холодні за життя.

Коли домовину опускають у землю, вона не робить ні кроку – ні вперед, ні назад. Стоїть рівно, як годинникова стрілка на зламаному механізмі. Ко...

Дякуємо за передплату життєвих історій онлайн!