Жіночі історії

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

«Боже, Боже, за що людина карається, страждає, коли нічим не завинила ні перед Всевишнім, ні перед людьми?» – Зоряну ці думки мучили все життя, а у Великодні свята особливо гостро. За 60 років вона жодного разу не мала радості Божого Воскресіння чи бодай мінімальної людської радості від банального вихідного.

Раннє дитинство запам’яталось Зоряні не надто, а ось шкільна пора – як на долоні. У молодших класах товаришки на Великдень хизувалися новим одягом. Гуляли вулицею в різнобарвних сукенках зі скрипливого кримплену, зате кольори насичені, аж соковиті, не те що коричнева шкільна форма. Зорянина ж мама перешивала зі своїх речей так звані «обновки» для доньки.

– Глянь, непогана спідничка вдалася. Ну, не можу я тобі купити шматка тканини, бо ж усі гроші витрачаємо на будівництво. Бач, наша хата стара, глиняна, миші на столі лазять, живемо, ніби в хліві. Ти підростеш, витрати збільш...

Дякуємо!