ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»
467Жіночі історії
– Перепрошую…
Арсен озирнувся. Затамував подих. Золотаві очі породистої кішки зацікавлено спинилися на ньому.
– Слухаю вас, – усміхнувся привітно.
– Не підкажете, де тут триста друга аудиторія?
– Саме туди йду.
– Проведете мене?
– Звісно.
Доки піднімалися на третій поверх, розговорились. Дівчина мала незвичне і надзвичайно гарне ім’я – Іларія.
– Усі називають мене Ларою.
– Мені теж можна?
Подарувала чарівну усмішку, кивнула. Лиш на мить спинилася, щоб поправити неслухняне золотаве пасмо волосся, що вибилось із зачіски і легко впало на плече.
Арсен замилувався тим видовищем. Важко було відірвати погляд. Ця дівчина притягувала магнітом. Чортівня якась! Хіба ж він бодай колись був таким нерозважливим, щоб піддатися чарам першої-ліпшої кралечки? Такого з ним ніколи не траплялося. До сьогодні… Сам на себе розсердився. Відвів очі від Лари. Вона здивовано повела бровами.
– Усе гаразд? – запитала тихенько, ніби муркнула.
– Так. Дякую… А ви…
– Можна на «ти», – перебила невимушено.
– Ти також тут навчаєшся? Чому раніше тебе не бачив?
– Бо тільки тиждень тому ми з батьками переїхали сюди жити. І в цьому виші я сьогодні перший день…
– А раніше де жили?
– У Криму.
Нарешті потрібна аудиторія. На лекції сиділи поруч. Арсен ніяк не міг зосередитись. Нова знайома зачепила його. Серцем відчував, що втратив спокій надовго…
* * *
Почали зустрічатися майже відразу. Після четвертого курсу одружилися. Його і її батьки допомогли придбати однокімнатну квартиру. Важко було. Спершу ледве кінці з кінцями зводили, та врешті щастя усміхнулось і Арсенові вдалося влаштуватися на роботу з гідною оплатою… За два роки народився синочок Назар.
– Треба брати позику в банку й купувати будинок, – сказала Лара. – Ти добре заробляєш. Можемо собі це дозволити.
– Упевнена? Може, трохи почекаємо? Шеф обіцяє підвищення…
– Не розумію, чого чекати?! З моря погоди? – дружина почала нервуватися. Арсен промовчав. Не варто починати суперечку на порожньому місці…
Уже за декілька місяців після тієї розмови сім’я переїхала в будинок у передмісті. Він іще потребував ремонту, але навіть такий був неймовірно затишним і милим. Лара з першого погляду закохалась у нове помешкання.
– Як тут гарно! – раділа, і її очі спалахували сонячним сяйвом. – Наше сімейне гніздечко… Ми зробимо з нього лялечку! Правда?
– Авжеж! – Арсен пригортав дружину до грудей і почувався найщасливішим у світі.
Синочок підростав. В оселі нарешті закінчили ремонт. І тепер Лара взялась облаштовувати прибудинкову територію.
– Потрібно найняти ландшафтного дизайнера, – сказала якось увечері, коли дуже стомлений Арсен насолоджувався ароматним чаєм і спокоєм. Чоловік аж здригнувся від несподіванки. Здивовано подивився на дружину.
– Хіба ж ми самі не впораємось? У мене за два тижні відпустка. Зробимо все, коли приїдемо з відпочинку. Можна ще трохи зачекати… Зате заощадимо величезні гроші. Та й облаштуємо обійстя, думаю, не гірше від модного дизайнера. У тебе ж такий вишуканий смак…
– Не будь скнарою! – дружина гнівно жбурнула Арсенові в обличчя колючки слів. Ларині очі зблиснули хижим вогнем.
– Ти чого? – ошелешено випростався, вдивляючись в обличчя коханої. – Не гарячкуй. Якщо вже так не терпиться, я знайду фахівця. Однак поїздку до Таїланду доведеться перенести на наступний рік.
– Але ж ми вже все спланували! Ти знаєш, як я хочу там побувати!
– Ларо! Ти не маленька дівчинка і маєш розуміти, що треба бути економною. Ми ще не розрахувались із банком. Позика була чималою, сама знаєш. Отож доведеться затягнути паски. Отже, або відпочинок, або дизайнер. Вибір за тобою…
Арсен уперше був таким категоричним. Лара дуже образилась. Не звикла до того, щоб він їй відмовляв у забаганках. Тому навіть спати того вечора пішла в дитячу кімнату. Демонстративно. Так, щоб дошкулити чоловікові… А наступного дня, коли прийшов з роботи, на нього чекали теплий прийом і смачна вечеря. Дивовижні метаморфози, інакше й не скажеш…
– Знаєш… Я подумала. Поїдемо на відпочинок, а біля будинку самі все облаштуємо, – жінка грайливо усміхалась. Кішка нарешті заховала кігтики.
– Радий це чути! Не сварімося більше через такі дрібниці. Вони того не варті…
– Обіцяю більше не вередувати, – у Лариних словах і очах було стільки розкаяння, що Арсен не витримав і обійняв дружину. Ніжно торкнувся вуст. П’янких, жаданих, єдиних.
* * *
Світ тісний – усім відома істина. Тож коли в Таїланді зустрів свого шкільного друга, не здивувався. Єгор відпочивав з розкішною екзотичною брюнеткою. Арсенові ж, підсміюючись, розповів, що вдома залишив дружину з двома дітьми і втік якнайдалі, щоб нарешті насолодитися спокоєм.
– З коханкою? – Арсен осудливо похитав головою.
– А чому б і ні? Ти невиправний! Такий же старомодний, як і раніше. Невже не знаєш, що їздити з дружиною на відпочинок у наш час неактуально?
– Кожному своє… Краще розкажи, де працюєш.
– Кручусь, як муха в окропі! Відкрив декілька крамниць зі спортивними товарами. З того й живу. Як бачиш, не бідую. А ти?
– Працюю в одній компанії програмістом.
– З твоїм розумом треба на себе працювати, а не на чужого дядька!..
Ті слова глибоко запали Арсенові в душу. І навіть після повернення додому він не знаходив спокою. Урешті наважився й порозмовляв з Ларою. Запропонував їй відкрити мініпекарню. Дружина радо підтримала… Справи швидко пішли вгору. Від замовлень не було відбою. На виробництво найняли декількох працівників, молодих, енергійних, закоханих у свою роботу. Вони випікали справжні шедеври. Тож незабаром Арсен відкрив іще декілька торгових точок, щоб реалізовувати товар. Швидко погасили позику в банку. Придбали іномарку. Чоловік прагнув, аби його сім’я мала все, що забажає.
– Треба добудувати другий поверх, – Лара знову за старе.
– Не розумію, навіщо нам це. У нас просторий будинок. Місця вистачає всім…
– А для гостей? Раптом хтось приїде з ночівлею.
– Маємо одну вільну кімнату й величезну вітальню.
– Ні, Арсене! Другий поверх потрібен! – очі дружини хижо заблищали. Кішка знову вийшла на полювання, і на помилування не чекайте…
Чоловік роздратовано махнув рукою, мовляв, чини, як хочеш. А за два дні робітники розвантажували у дворі будівельні матеріали...
* * *
Ранковий дзвінок вивів Арсена з рівноваги. Телефонував Єгор.
– Друзяко, виручай! – голос приятеля був надзвичайно схвильований.
– Що трапилося?
– Один з моїх магазинів прогорів. Ще й дружина подала на розлучення і ділить майно. Я в боргах, як у шовках. Можеш трохи грошей позичити? Я поверну…
– Маю кращу пропозицію – будьмо партнерами! Я вже давно міркував, що треба трохи розширитись. Думав про нічний клуб… Ти як щодо такої ідеї?
– Ще питаєш! – Єгор зрадів невимовно. – Коли можемо зустрітися?
– Хоч зараз.
– Приїду за пів години…
– Домовились.
Уладнали всі формальності. Почали працювати разом. І за декілька років, не обмежившись нічним клубом, відкрили ще й готельний комплекс.
– Я хочу працювати разом із вами. Набридла пекарня! Нудно… – Лара сиділа на терасі, потягувала улюблений коктейль і зорила котячими очима то на Арсена, то на Єгора.
– Справді? – здивувався Арсен. Уперше жінка про це заговорила. – Якщо вже так хочеш, то почнеш з посади адміністратора готелю.
– Чому не директора? – глипнула невдоволено.
– Бо маєш іще повчитися. Це нелегкий хліб.
– Єгоре, зглянься хоч ти наді мною! – Лара манірно надула пухкі губки.
– Ларочко! – той театрально розвів руками. – Але ж Арсен слушно говорить. Освоїш усі ази – і тоді місце директора буде твоїм.
– Гаразд! Переконали…
Хоч і погодилась, та була помітно невдоволена. Навіть розкричалася на Назара за погано виконане домашнє завдання, зганяючи на синові злість. Арсен скоса подивився, та промовчав. Не хотів дратувати дружину ще більше. Як кажуть, не буди лихо…
* * *
– Лара віддалилася від мене, – Арсен шукав розради в найкращого друга.
– Що ти кажеш? Не вигадуй, – Єгор махнув рукою. – Тобі здається.
– Ні. Лара уникає мене. Відмовчується. Щось приховує. Між нами кажучи, ми вже навіть в одному ліжку не спимо декілька місяців.
– Нічого собі! – присвиснув приятель. – То порозмовляй з дружиною.
– Намагався. І не раз.
– І що?
– Дратується. Кричить, що я шизофренік і в мене почалися галюцинації… Може, й так… Та мені останнім часом здається, що Лара когось має… – ці слова прохрипів, вирвав із самого серця і виштовхнув назовні, вдаривши ними об стіну, щоб розлетілися на порох.
– Та не може такого бути! Лара ніколи з тобою так не вчинить, – Єгор здивовано подивився на друга, не в змозі знайти більше слів.
– Думаєш?
– Упевнений…
Від душі трохи відлягло. Полегшало. Мабуть, і справді згущує фарби.
* * *
Єгор притискав до себе її трепетне тіло. Цілував жилку, що пришвидшено пульсувала, на гнучкій шиї. Гаряча кішечка! Дика і неприборкана… Любить таких…
– Арсен здогадується, що в тебе хтось є.
– Ти збожеволів? – Лара налякано округлила очі. – І що тепер?
– Рано чи пізно про все дізнається. Треба не дрімати, а діяти.
– За тим планом?
– Так… Іншого немає…
– І хто це зробить?
– У мене є потрібна людина.
– Надійна?
– Навіть не сумнівайся…
Лара пристрасно впала на груди коханцеві. Єгор заплющив очі. Яке блаженство!..
…Арсен повертався своїм авто додому. Пригальмував біля воріт. Раптом у дзеркалі заднього виду промайнула тінь. Озирнувся. Темна постать стояла біля автівки. Хто це такий? Що йому треба? Дістав з-під сидіння електрошокер. Вийшов з машини.
– Я можу вам чимось допомогти? – почав насторожено вдивлятися в темряву.
Чорна тінь поворухнулася, перетворюючись на велику жахливу субстанцію, і рушила до нього. Арсен рвучко відскочив убік. Раптовий спалах врізався в зіниці гострим болем. Груди наскрізь пропекло вогнем… Арсен упав. Поглядом, який щораз дужче склянів, полинув у небо, шукаючи там прихистку для своєї душі…
* * *
Звістка про вбивство одного з найвпливовіших бізнесменів міста сколихнула всю громадськість… На похороні запухла від сліз удова в дорогій чорній сукні раз у раз мліла-падала на плече друга свого покійного чоловіка.
– Бідолашна! – хитали головами присутні. – Так побивається!
Стільки людей прийшло провести в останній шлях Арсена – яблуку було ніде впасти.
– Коли вони вже порозходяться? – прошипіла на вухо Єгорові Лара. – Остогидло грати на публіку!
– Не смикайся! Тихо! Бо ще запідозрять щось…
Жінка хижо блиснула котячими очима. І що в неї за життя таке? Ні дня спокою…
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
506
Життєві історії
Життєві історії
