Жіночі історії

– Перепрошую…

Арсен озирнувся. Затамував подих. Золотаві очі породистої кішки зацікавлено спинилися на ньому.

– Слухаю вас, – усміхнувся привітно.

– Не підкажете, де тут триста друга аудиторія?

– Саме туди йду.

– Проведете мене?

– Звісно.

Доки піднімалися на третій поверх, розговорились. Дівчина мала незвичне і надзвичайно гарне ім’я – Іларія.

– Усі називають мене Ларою.

– Мені теж можна?

Подарувала чарівну усмішку, кивнула. Лиш на мить спинилася, щоб поправити неслухняне золотаве пасмо волосся, що вибилось із зачіски і легко впало на плече.

Арсен замилувався тим видовищем. Важко було відірвати погляд. Ця дівчина притягувала магнітом. Чортівня якась! Хіба ж він бодай колис...