ТРАВНЕВА ІСТОРІЯ ДІВОЧИХ МРІЙ

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Заспівав травень солов’їними піснями, кинувши пригоршні духмяного яблуневого цвіту у долоні, струсивши ніжно білі вишневі пелюстки під ноги. Бузок посилав цілющі пахощі, даруючи незрівнянні букетики, які можуть бути лише в травні. Час, коли природа розцвітає, а серце кохає.

Саме такої пори поспішала Зоряна до своєї найкращої подружки Дарини. Як-не-як Роман запропонував їй одружитися. Зовсім мало зустрічалися. Можна сказати, декілька разів провів з танців. А до цього не зводив очей з Дарини. Зоряна дивилася на його залицяння до іншої і мовчки заздрила. Думала: «Мені б такого кавалера». Майже рік хлопець намагався ввійти в довіру. Але що більше Дарина бачила Романа, його запальну вдачу, то меншим залишалося в неї бажання бути разом. Переступивши поріг, дівчина не стала приховувати, чого прийшла, тож одразу сказала:

– Роман мені запропонував вийти за нього заміж. Ти не проти? 

Дарина полегшено зітхнула, зрозумівши, що нарешті парубок дасть їй спокій. А подрузі сказала:

– Звісно, ні. Ти ж знаєш, що ми припинили зустрічатися з моєї ініціативи. А за тебе я рада. Бачила, що давно він тобі подобається. 

Ось так і порозумілися. Почали молоді готуватися до сватання. Хлопець усе частіше залишався в Зоряни. 

А в думках Дарини давно був інший. Вона так чекала побачень, які приносив пустотливий травень. От тільки засмучувалася, коли юнак уникав її. А потім довідувалася, що проводив додому то одну, то іншу. Несподіванкою стало те, що за декілька місяців одружився не з дівчиною, а з жінкою, яка була раніше заміжня і мала сина. Дарина засмутилася, але зрозуміла, що, певно, Олег – не її доля. Ось так для неї закінчилася травнева історія дівочих мрій, яка розпочалася рік тому.

Дарина продовжувала навчання в одному з вишів. Ходила з подругою на танці. Часто дівчата бували то в однієї, то в іншої вдома. Особливо Дарина любила бавити її молодшу сестричку Лілю. А тоді була зустріч, яка могла б змінити життя Дарини. До бабусі Маргарити приїхав племінник, який тимчасово почав у них жити. Влаштувався в селі на роботу. Коли побачив Дарину, то геть голову втратив. Не міг відвести від дівчини очей. Утім, перші дні мовчав і спостерігав. А для Дарини то були неабиякі випробування. Микола спочатку не наважувався зробити рішучий крок. На заваді був вік. Адже хлопець виявився набагато старшим від неї. Та й дівчата називали його дядьком. Тож, тільки-но Дарина на поріг, Микола тут як тут. Спочатку подруги думали, що то випадковість. Маргарита придивилася й вловила пильний погляд Миколи і те, як подруга відводить очі. Дарина намагалася не звертати уваги на хлопця. Не хотіла вірити, що сподобалася значно старшому чоловікові, хоча ще й неодруженому. Микола був цікавим співрозмовником, умів жартувати. Навіть Дарину заміж кликав. Але дівчата лише посміялися з його слів, думаючи, що то жарт. Проте Микола мав серйозні наміри. Тож одного вечора несподівано завітав до дівчини. Точніше, покликав її з будинку. Отоді дівчина все й зрозуміла. Сказала, що тільки-но школу закінчила і ще заміж не збирається. 

– Я почекаю, – була відповідь Миколи.

Нічого не обіцяючи, задумалась. Микола їй сподобався. От тільки почувалася з ним ніяково, не знала, як їй бути. Але вирішила не бачитися з Миколою. Перестала ходити до подруги. Тому Маргарита швиденько її навідала.

– Чому ти уникаєш Миколу? – спитала, ступивши на поріг. 

– Ми не можемо бути разом. Нехай шукає собі іншу, с...

Дякуємо вам за передплату газети онлайн