Історія з життя

Світ навколо мене завмер. Хоча ні, завмерла я, а все інше: дерева, птахи, люди, вітер, навіть каміння – живе, змінюється, рухається. Он равлик кудись повзе – ледве-ледве, але таки не стоїть на місці, прямує до своєї мети.

Метелик з яскравими жовто-коричневими крильцями – ще одне ніжне створіння природи – безтурботно ширяє подвір’ям, насолоджується літнім теплом та квітковим нектаром. Мабуть, відчуває себе цієї миті щасливим, незважаючи на те, що тішитися йому всіма тими благами судилося зовсім недовго. Чи знає метелик про це? І чи знає він про війну, яка нас, людей, перетворила на таких самих метеликів, які можуть раптово зникнути?

Здається, давні римляни вважали, що метелики – то душі загиблих воїнів. Скільки їх кружлятиме над нашою землею? З огляду на жовто-блакитні кладовища, їх будуть легіони…

Нарешті! Нарешті я почула твій, синочку, голос! Сім днів чорної...