СТАРИЙ КАПЕЛЮХ

(Продовження)

…Сергій знову не виспався. Щось невідоме тривожило його. У трамваї чоловік почав несвідомо шукати поглядом ту дивну бабцю, але її ніде не було. Заспокоївшись, молодик прийшов на роботу, зателефонував мамі й дізнався, що вона приїде наступного дня: впоралася раніше. Робочий день минув без особливих подій, дорога додому теж.

На щастя, далі – вихідний. Сергій ліг спати раніше, сподіваючись, що дивні сни оминуть його цього разу. Але не судилося. Сергієві знову наснився кабінет діда. Він сидить за тим самим столом, а навпроти нього – жінка, яка приносила звіт. Вона явно розгнівана. Губи смикаються, очі палають від злості.

– Як ви посміли?! Я працюю тут уже майже двадцять років! Усі мене поважають! – жінка промовила тихо, але грізним тоном.

– Що посмів? – запитав голосом діда, сам того не усвідомлюючи.

– Що? Не робіть із себе дурника! Це ви написали на мене скаргу!