З поштової скриньки

Кірі наснилося, що вона перетворилася на змію. Слизько-холодна, в’юнка, повзла споришевим килимом, відчуваючи, як він м’яко прогинається під нею, ласкаво горнеться до її боків. Було враження, ніби купається в зеленому озері серед ніжно-лоскотливих водоростей. Прокинувшись, лежала деякий час незворушно: чомусь, незважаючи на жахливе сновидіння, не хотілося розривати крихкий зв’язок з нереальністю, в якій почувалася і якось бридко, і водночас… несподівано приємно. Так-так, приємно – саме так можна описати пережиті у сні почуття. Молода жінка вигнулася в ліжку своїм пещеним тілом. Пробуджене напруження, перебігаючи всіма клітиночками молодої плоті, змусило відгукнутися до життя кожен м’яз, кожен нерв.

– Це ж треба такому приверзтись! – остаточно змахнула із себе залишки сну, встала з ліжка і поквапилася у ванну кімнату.