Історія з життя

(Продовження)

Минав четвертий місяць її вагітності, і приховувати від Ігоря свій стан Людмилі ставало дедалі важче. Одного вечора молода жінка все-таки наважилася на неприємну для неї розмову.

– Я давно здогадувався, – промовив він, – але чекав, поки ти сама повідомиш.

У голосі чоловіка – щира радість. Обійняв Людмилу, поцілував. Ігор звик стримувати свої почуття до дружини, бо їй не подобалися його надмірні емоції, але зараз у його словах звучало неприховане захоплення. І вона зрозуміла, що Ігор уважає цю дитину своєю. Чи варто його передчасно розчаровувати? Крім того, діти мають здатність народжуватися не відповідно до суворо визначених термінів. Може, й цього разу якось обій­деться…

Людмила й справді переносила Ростика на цілий тиждень, і коли щасливий Ігор узяв малюка на руки в пологовому будинку, вона майже повірила в те, що саме він і є його рідни...