ЩЕ НЕ ЧАС

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

У місті все було інакше: відчуття, звуки, аромати. Дівчина стояла перед скляними вітражами магазинів і їй дух перехоплювало. Так, вона бувала в районному центрі не один раз, але у столиці вперше. Та й районний центр нагадував радше велике село, де найвищі будинки – на п’ять поверхів. А тут стіни зі скла, розмальовані, яскраві, великі рекламні щити, навіть назви яких не знала. Всюди машини, трамваї, метушня. Люди – наче бджоли у вулику. Спершу Олені закрутилося в голові від такого руху, та вона міцніше стисла в руці сумку з речами й твердо рушила в місто у пошуках нового життя.

* * *

Сільська дівчина ніколи не бажала жити в шумному мегаполісі. Звикла до рідного села, знайомих людей, працювати на своїй землі. Дуже любила зустрічати світанок, коли горизонт наливається багрянцем, наче стигле яблуко, або ріже обрій теплим променем. Жоден ранок був неповтореним, кожен наступний день дарував нові надії, п...

Дякуємо!