Жіночі історії

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

– Вам пощастило народитися одного року, жити в сусідстві, товаришувати з дитинства та ще й бути сестрами, тому не розлучатиму вас за партою, – урочисто повідомила перша вчителька, коли ми зайшли з Олею в клас, міцно тримаючись за руки.

Оля – моя двоюрідна сестра, яка живе від нас через дві хати. Тепер би нас назвали якось по-сучасному, а тоді нарекли просто «лід і вогонь». Я всюди була першою, зривала уроки, билася з хлопцями, хоча і вчилася на відмінно. Ну, як училася? Пам’ять мала добру, ніколи не розгортала підручників з усних дисциплін, вистачало раз послухати на уроці. Оля ж гризла граніт науки до мерехтіння в очах. Коли до мене вечорами на вулиці залицялися хлопчиська, Олька ще шила лялькам спіднички. А до мене «шився» значно старший за мене Ромко. Він майже випускник технікуму, я лиш восьмикласниця, яку мама навіть не відпустила до нього на проводи, мовляв, одне – вечо...

Дякуємо!