Жіноча доля
Олесю в дитинстві били нечасто, але здебільшого ні за що. Назавжди їй запам’ятався прикрий випадок, який трапився літнього дня в парку. Вона, шестирічна дівчинка в білих бантах на голові, в рожевій сукеночці та в жовтих підколінках, міцно тримається за мамину руку. Їй незручно весь час іти з піднятою рукою, тому вивільняється і якось ненароком шпортається й паде колінцями на шорсткий асфальт.
Мама піднімає її, дає по дупці ляпанця, кажучи:
– Чому під ноги не дивишся, а крутиш головою на всі боки, немов кобила відганяє мух? Не реви, сама винна, яка тепер будеш між людьми? Брудна, як порося! Ні на секунду не можна тебе випустити з рук, у татуся вдалась, всюди за руку мушу тримати.
Олеся не розуміла одного – за що її ще й вдарили на додачу до розбитих колінець, на яких виступила кров, а долоньки пекли вогнем. Вона ж не навмисне впала, аби зроби...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Життєві історії онлайнЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter