РОДИННІ ТЕНЕТА

– Мамо, не говори зі мною як із п’ятирічною дитиною, яка нічого не тямить у житті. Мені вже тридцять п’ять років, а ти досі даєш вказівки, як мені жити, – я благально подивилася на маму, яка дуже не любила, коли їй перечать.

– Марино, в чому я винна? Що я роблю не так, що ти мене постійно звинувачуєш? Я ж добра тобі бажаю.

У цей момент я вже знала всі наступні дії своєї матері. Зараз вона переверне все з ніг на голову. Зробить так, що в моєму серці посіється почуття провини. Потім почне добивати, зробить себе жертвою, мене – невдячною донькою. Так було сотні, ні, тисячі разів.

Щоб зрозуміти наші стосунки «донька-мама», «мама-донька», варто копнути значно глибше. Все життя від мене вимагали бути якщо не ідеальною, то принаймні безпроблемною. Якщо я скаржилася, що мене хтось ображав з дітей у садочку, мама говорила, що потрібно бути м’якою і йти на поступ...