«ПРИХОДЬ ДО МЕНЕ В СНИ, СИНОЧКУ…»

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ за 20 грн

Чорний колір – колір смерті. Чомусь так заведено вважати. Може, тому, що останнім прихистком людини стає могила? Хоча смерть також може мати інші забарвлення, залежно від місцевості. Але все одно зі смертю приходить темрява – безпросвітна, всеохопна й особливо безжальна, коли вона забирає найдорожче в житті людини – її дитя.

Олену терзають ці нав’язливі, часом безглузді й завжди болючі роздуми, але позбутися їх вона не має сил. Інколи дивується, як узагалі від пережитого ще не втратила розум повністю, хоча їй уже буває важко провести чітку межу між реальністю і сновидіннями.

Олена сидить біля могили свого сина, який назавжди залишиться двадцятип’ятирічним. Юним, гарним… але тільки там, на граніті, який своєю непорушною міцністю має берегти вічний спокій її дитини.

– Що то?

Допитливі дитячі оченята наздоганяють весняні хмари на блакит...

Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії