ПОБАЧЕННЯ

Зависла коротка пауза, в яку Юрій подумки вилаяв себе всіма відомими йому зворотами. Запас епітетів виявився не такий уже й багатий.

– То на ніч, – тихо пояснила Ганя, і парубок вибухнув новими поясненнями щодо місця та організації свята.

Хвилювання та відверте збентеження юнака потішили Славу. Сільські парубки її юності поводились гордовито та зухвало. На межі нахабства. Ввічливий до неможливості міський хлопчина схиляв до себе своїм інтелігентним вихованням.

Юна пара отримала дозвіл. Юрій ніяково потупцяв на місці та попрощався з легким поклоном. Віддалився хуткою ходою у змішаних почуттях ганьби за свою недолугу поведінку та радості, що Ганю відпустили на свято.

До контори поверталися мовчки. Схвильована бентежними почуттями, дівчина не помічала материного погляду.

Ярослава, закусивши нижню губу, дивилась, як метушливі сніжинки лягають на затерту куртку Гані. Як стоптані та зморшкуваті чобітки залишають на тонкому прошарку снігу калюжки слідів. Подумки переймалася: «Йой, Боже, то як то вона так піде? Йой, Боже».

* * *

Лезо для бритви зробило обережний рух і розтяло останній стібок нитки. Підкладка відділилась від іще доволі пристойного плаща. Слава скрутила його та запхала у велику сумку під ліжком, яка слугувала імпровізованою скринею на одяг. Без жалю подумала, що якщо не розщіпатися, то можна в селі ходити.

На тонку тканину підкладки лягли вирізані з аркушів «міліметровки» розкрійні шаблони. Дрібно розграфлений фабричним друком папір неслухняно скручувався на краях. Слава задоволено кивнула. Зібрала шаблони та заходилася кріпити їх булавками до щільного пледа в чорно-сіро-білу клітинку.

Забрязкали ножиці. Застукотіли механізми швейної машинки, і голка охайно з’єднала акуратні клаптики тканин у молодіжне модне пальто. Залишалося лишень пришити ґудзички.

Ганя крутилася в обновці на слизькому паркеті, не помічаючи смішливих поглядів маминих сусідок. Тиха радість дівчини проймала втомлених жінок, і тісний побут гуртожитку помітно світлішав.

Слава подала доньці нові чобітки – результат довгих випрошувань авансу в директора ботсаду. Ганя, замість встромити у взуття ноги, притисла подарунок до грудей і, бризнувши дрібними слізьми, втиснула свою голову мамі в пазуху. Слава м’яко зімкнула обійми на щуплих плечах і лишень поволі похитала головою.

* * *

Заміська вілла виявилася звичайним багатокімнатним будинком. У сприйнятті Гані це була просто велика хата. Студенти заходилися готувати смаколики. Стіл заряснів типовими радянськими стравами та незмінними майонезними салатами. На відміну від музики та моди, кулінарна культура заходу не просочувалась крізь залізну завісу.

Ганя мерзлякувато сіпнула плечима та зирнула, як міські хлопці незграбно пораються із піччю та дровами. Усміхнулася на їхні потуги і, поправивши пальто, продовжила нарізати овочі.

Набігала північ, і до юнацького галасу домішалося брязкання склянок. З вінілових платівок полинули заборонені мелодії, змушуючи хмільні юні тіла податись у дивакуваті танці.

Непрогрітий за дня будинок так і не наповнив помешкання теплом, тож вишукані дамські туалети, придбані на барахолках, надалі ховалися під теплим верхнім одягом.

Алкоголь швидко змив розчарування юних дів, і вони беззастережно видавали відпрацьовані перед люстрами кострубаті па в той час, коли парубки поважно витоптували рипкий паркет. Ганя сором’язливо крутилась у куточку, позираючи на рухи дівчат. Нишком пробувала повторити чудернацькі жести.

Голка грамофона дряпнула платівку та перестрибнула на наступну доріжку. Крізь холодне, просочене ароматами майонезу та алкоголю повітря потяглася лірична мелодія. Долоня Юрка спіймала пальці Гані. Юнак притис до себе дівчину, і пара почала кволо переминатися з ноги на ногу у повільному танці.

Ганя відвернула голову вбік. Не так боялася поцілунку, як уникала легкого горілчаного чаду з уст кавалера. Юра нерішуче підтискав губи. Мовчали.

Врешті ніяковий танець скінчися, і парубок, м’яко стиснувши руку дівчини, повів її із зали. Опинились у темній кімнаті. Мряка пахла затхлістю непровітреного приміщення. Ганя всміхнулася. Їй згадалася стара шафа в коморі хутірської хати.

Руки звабника пірнули під розщеплене пальто та задріботіли невпевненими пальцями на талії Гані. Дотик сколихнув каскади мурашок усім тілом. Дівчина сахнулася. Вивільнилася з обіймів і рвучким упевненим кроком подалась геть. Хутко промайнула святкову залу та вийшла назовні.

Ніч зустріла лапатим снігопадом. Біла скатертина заскрипіла під чобітками і спинила поспішну втечу в нікуди. Ганя зупинилася, підвела обличчя до неба та спробувала спіймати на язик сніжинку.

За спиною лунала гучна музика і веселий лемент компанії. Поруч із темного вікна пробивалися притишені вдоволені стогони. Досвідчені дівчата здебільшого не опиралися наполяганням кавалерів.

Ганя покривилася та відійшла подалі. Чорно-синій, захоплений круговертю сніжинок, небосхил нагадав далекий хутір. У думки проникли óбрази дідуся та ба­бусі. Їхній важкий побут та покути праці.

Огида і сором охопили дівчину. Вона стиснула в долонях свої лікті, не розуміючи, що стужа прийшла із середини, а не ззовні.

Хотілось озирнутися та побачити тиху хутірську хатину. Але позаду гуляли однолітки. Шаленіли в запалі веселого юнацького розбрату. Ганя стулила повіки. Холод пробрався під зшите із пледа пальто та змусив скулитись.

До ранку не було змоги покинути цей сповнений галасливої радості вертеп. Дівчина неохоче, повільними кроками поверну­лася до компанії. Нишком оглянула залу, не знайшла Юрка і зайняла своє місце за столом. Узяла виделку. Почала понуро виводити орнаменти з майонезу та гірчиці на дні своєї тарілки.

Поруч завмерла постать. Юрко повагався. Присів. Ганя не поглянула на нього, лише затиснула долоні між колін. Змішані почуття тривоги, радості та обрáзи заметушилися у грудях. Супилась.

Парубок пововтузився, привстав і сягнув, на його погляд, по найкращий делікатес. Наклав пор­цію Гані й знову завмер.

– Дякую, – ледь чутно буркнула і покосилася на кавалера.

Юрко жестом відмовив комусь на пропозицію випити і знову повернув увагу дівчині. Наповнив склянку компотом, але Ганині руки так і залишалися затисненими між колін.

– Не хочеш!? – голос парубка бризнув нотками розпачу.

Ця надмірна хмільна розпука розсмішила дівчину. Губки стислися, тамуючи сміх, але плечі зрадницьки задріботіли. Ганя піднялась, і кавалер, перекинувши власний стілець, поспішив галантно прислужити. Проте не встиг.

Долоня пірнула у долоню. Погляди зустрілися. Пара ніяково погризла губи і неквапно пішла до танцмайданчика поза столом.

* * *

– Ну, то як святкування? – пошепки запитала Слава.

Ганя зморщила обличчя та роззирнулась кімнатою-гуртожитком. Не хотіла, щоб хтось із маминих сусідок прислухався. Коротко кинула:

– Е-е.

Витримала довгий проникливий погляд матері та пояснила:

– Таке собі. Пиятика, єдзення, танці. Зимно дуже було.

– Не сподобалось? – якось навіть розчаровано перепитала Слава.

Ганя поводила головою, зітхнула та мовила:

– На хутір хочу. Там зараз файно. Мальовничо…

– І зимно, – додала мати та пригорнула до себе доньку.

Ганя усміхнулася, простягла руку і потеребила пальчиками колесо швейної машинки.