ПІВОНІЇ З ДАЛЕКИХ ДНІВ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

За хатою, де починався сад, росли півонії. Звичайні розлогі, можна сказати, немолоді кущі. Квіти з рожевими та червоними пелюстками. Спочатку пуп’янки вабили своєю ніжністю і чарівністю. Витончені бутони мали ось-ось розцвісти. А які неперевершені розквітлі півонії!

Як їх любила Сіяна. Загалом любила всі рослини, але найбільше – квіти. Дивне в неї ім’я. Так її батьки назвали. Не розуміла значення свого імені, бо тоді над цим не замислювалися люди. Але точно знала, що воно означає щось світле. Тож квіти розцвітали, а Сіяна вважала:

– І я маю невидиме сяйво. От тільки ніхто цього не бачить. От би знайшовся той, хто побачить моє світло. Я такого полюбила б. 

Тендітна, юна, аж світилася від щастя, яке бачила щодня. Вдивлялася у квітку, в гілку заквітчану чи з плодами. Занурювала свого носика і вдихала незабутній аромат. 

– Ніяких парфумів не треба, якщо...

Дякуємо!