Історія з життя

Вона вкотре прокинулася вдосвіта, навіть не задумуючись над тим, що цей ранок приніс вихідний день. Укотре змушувала себе встати з ліжка, приготувати сніданок та випити гарячого чаю. Кожен новий день минав, як попередній і наступний: пробудження, робота, робота, робота… Жінка не задумувалася, чи потрібно їй це, чи варто продовжувати в тому ж дусі, а просто робила те, що їй казали: перекладала та відправляла.

– Ти знову лягла пізно?

– Так.

– Мамо, може, ще поспиш? Робота нікуди не подінеться. Якщо хочеш, я допоможу. Я також щось умію.

– Ні, дякую, синку. Краще ти ще поспи.

Такий діалог відбувався майже щодня. І щодня закінчення було передбачуваним.

Яна працювала перекладачем уже не перший рік, адже потрібно було забезпечити сина всім найкращим. До того ж цього року він мав вступати до вишу. Жінка не була заміжньою. Колишній коханий покинув її ще задовго до народження сина Єв...