П’ЯНКА ЧЕРЕМХА

Вибігла з дому раніше, ніж зазвичай. Сьогодні не на роботу. Сьогодні сина навідує. Її бородатий, змучений, із посивілим поглядом хлопчик потроху оклигує після поранення. Тож жінка напакувала торбину, таку, що й годі підняти, тоді згадала, що декілька років тому син подарував їй на Різдво, під ялиночку, валізу з коліщатками. Мандрувати Ольга поки що не має наміру. Наразі її шлях – до шпиталю й у зворотному напрямку. Тож жінка швиденько переклала все з торби у валізу й почимчикувала до автобусної зупинки.

Ранок видався сонячним, але прохолодним. Зимний вітер смикав Ольгу за волосся, і вона подумки втішилась, що вдягнула теплішу курточку. Похапцем накинула на голову капюшон і поторохтіла валізою далі.

Біля зупинки вільно розкинула віття тонких рук кучерява черемха. Ох і пахощі! Квітує, п’янить білим шумовинням, як молоде вино. Струнка і вродлива. Справжня наречена в білосніжній сукні. Але сумна…

Ольга лагі...