Ощипок

Літо підкрадалося до сонячного травня підступною спекою, заганяло містян у тінь дерев у парках. Дівчата, студентки, гамірно вилетіли на алею скверу, переповненого пенсіонерами, які відпочивали, неначе прохолодним повітрям освіжили від задухи. Молоді, розкуті, яскраві та самовпевнені. Навіть сивочолі дідусі, які так затято грали в доміно, усміхалися безтурботній юності. А дівчата ніби й не помічали тихих зітхань невдоволених бабусь, заздрості молодих матусь та палких очей перехожих хлопців.

Серед трійки дівчат була одна, яка випромінювала енергетику спокусниці. Білосніжна, напівпрозора шкіра здавалася шовковистою, бездонні блакитні очі й розкішна грива білявого волосся. А ще погляд – хижачки, левиці чи хитрої дикої кішки. Дві її супутниці були не менш привабливими, але більшість дивилася саме на блондинку. Вона відчувала це, гралася пог­­лядами з ними, ніби сонячні зайчики пускала, сміялася дещо зухвало на слова подружок і знала с...