НЕВГАМОВНА ДИВАЧКА

Тета Янка – давня подруга моїх батьків. Вона не лише навчалась із моєю мамою, а й познайомила її з майбутнім чоловіком, моїм татом. А ще вона була дружкою на їхньому весіллі. З її життя можна писати сценарій пригодницької стрічки з багатьма невідомими. Однак відомо те, що тета Янка має дорослого сина, двох онуків і непогамоване бажання сватати всіх зі всіма, хто лиш цього потребує.

Якось мама розповіла мені, що тета Янка такою шаленою була не завжди. Зростала вона звичайною дівчинкою, бавилась ляльками і мріяла про великий палац, у якому прийматиме гостей і на терасі якого питиме чай. Але багато що в житті тети Янки змінив один випадок. Сталося це якогось літа в Яремчі, де вони всі відпочивали. Всі – то мої щойно одружені батьки і 21-річна Янка.

Пішла вона купатись на гук (чи водоспад). І треба ж було, щоб саме цієї хвилини, коли Янка хлюпалась у холодній гірській воді, якийсь халамидник жбурнув у неї камінчиком? Отакеньким маленьким камінчиком. Хто­зна, може, хотів її налякати чи влучити в потік, щоби здійняти бризки. Але пустотливий парубійко поцілив просто в голову дівчині, та ще й так невдало, що проломив їй череп. Тож Янка із важкою черепно-мозковою травмою опинилась у тамтешній лікарні. І вижила, бо потрапила до рук чудового лікаря.

Відтоді в характері тети Янки, власне, з’явились дивні нотки життєвого шаленства. Вона припинила носити простий і зручний одяг, надавала перевагу майже карнавальному, барвистому вбранню і такому ж макіяжу. А окрім цього, тета Янка часто закохувалась і ще частіше розчаровувалась у чоловіках. Зрештою, вона народила сина і далі крутила життєве колесо, в яке сама й застрибувала, майоріючи цвітастими спідницями. Сватання і все, що пов’язане з «лямурами», було найбільшою пристрастю маминої подруги, робило її молодою і грайливою. Зрештою, чому «було»? Воно, либонь, помре разом із нею, бо то її найкращий вітамін на всі випадки шаленого життя!!!

Завдяки теті Янці на світ з’явилось кільканадцять немовлят, побралось і розбіглось декілька подружніх пар. Учепилась тоді тета й до мене. Я впиралась, як могла, але хіба можна протистояти лавині чи потоку гірської річки після рясних дощів?

– Добре, та вже най буде! Але я нічого не можу обіцяти тому вашому знайомому, якого ви так наполегливо мені реклямуєте, – здалась я, аби припинити розмови на цю тему. Чесно кажучи, жодних знайомств під час навчання мені не треба було, до того ж мені подобався один пан, але…

На обличчі тети Янки з’я­вилася вдоволена усмішка! І вже наступного тижня я мала аудієнцію з одним простим паном в одному звичайному кафе в центрі міста. Не знаю, що такого тета наговорила бідолашному кавалерові про мене, але мені його справді було шкода. Чоловік дуже нервувався через те, що сам працював електриком, що не знав вишуканих манер, його руки тремтіли, голос дрижав. Я намагалась спокійно відповідати, але мені це не дуже допомагало…