НЕВГАМОВНА ДИВАЧКА

Тета Янка – давня подруга моїх батьків. Вона не лише навчалась із моєю мамою, а й познайомила її з майбутнім чоловіком, моїм татом. А ще вона була дружкою на їхньому весіллі. З її життя можна писати сценарій пригодницької стрічки з багатьма невідомими. Однак відомо те, що тета Янка має дорослого сина, двох онуків і непогамоване бажання сватати всіх зі всіма, хто лиш цього потребує.

Якось мама розповіла мені, що тета Янка такою шаленою була не завжди. Зростала вона звичайною дівчинкою, бавилась ляльками і мріяла про великий палац, у якому прийматиме гостей і на терасі якого питиме чай. Але багато що в житті тети Янки змінив один випадок. Сталося це якогось літа в Яремчі, де вони всі відпочивали. Всі – то мої щойно одружені батьки і 21-річна Янка.

Пішла вона купатись на гук (чи водоспад). І треба ж було, щоб саме цієї хвилини, коли Янка хлюпалась у холодній гірській воді, якийсь халамидник жбурнув у неї камінчиком? Отакеньким маленьким камінчиком. Хто­зна, може, хотів її налякати чи влучити в потік, щоби здійняти бризки. Але пустотливий парубійко поцілив просто в голову дівчині, та ще й так невдало, що проломив їй череп. Тож Янка із важкою черепно-мозковою травмою опинилась у тамтешній лікарні. І вижила, бо потрапила до рук чудового лікаря.

Відтоді в характері тети Янки, власне, з’явились дивні нотки життєвого шаленства. Вона припинила носити простий і зручний одяг, надавала перевагу майже карнавальному, барвистому вбранню і такому ж макіяжу. А окрім цього, тета Янка часто закохувалась і ще частіше розчаровувалась у чоловіках. Зрештою, вона народила сина і далі крутила життєве колесо, в яке сама й застрибувала, майоріючи цвітастими спідницями. Сватання і все, що пов’язане з «лямурами», було найбільшою пристрастю маминої подруги, робило її молодою і грайливою. Зрештою, чому «було»? Воно, либонь, помре разом із нею, бо то її найкращий вітамін на всі випадки шаленого життя!!!

Завдяки теті Янці на світ з’явилось кільканадцять немовлят, побралось і розбіглось декілька подружніх пар. Учепилась тоді тета й до мене. Я впиралась, як могла, але хіба можна протистояти лавині чи потоку гірської річки після рясних дощів?

– Добре, та вже най буде! Але я нічого не можу обіцяти тому вашому знайомому, якого ви так наполегливо мені реклямуєте, – здалась я, аби припинити розмови на цю тему. Чесно кажучи, жодних знайомств під час навчання мені не треба було, до того ж мені подобався один пан, але…

На обличчі тети Янки з’я­вилася вдоволена усмішка! І вже наступного тижня я мала аудієнцію з одним простим паном в одному звичайному кафе в центрі міста. Не знаю, що такого тета наговорила бідолашному кавалерові про мене, але мені його справді було шкода. Чоловік дуже нервувався через те, що сам працював електриком, що не знав вишуканих манер, його руки тремтіли, голос дрижав. Я намагалась спокійно відповідати, але мені це не дуже допомагало…

Саме тоді я остаточно збагнула, яке то насильство, коли тебе знайомлять так брутально, ніби корову ведуть до бика. Хоч я не почувалась коровою, а той, хто сидів навпроти, також на бика не був схожий, однак не варто було цього робити… І погоджуватись на таке не треба було…

Ми говорили про все потроху, намацуючи спільну нитку розмови. А нитка все рвалась і плуталась, але це було очікувано. Я знала заздалегідь, що не хочу того знайомства. Пан, який сидів навпроти, також знав, що з того борошна кулешу не зваримо, але сподівався, що, може, якраз сподобається дівчині-львів’янці й залишиться в місті. Сам він був із недалекого села поблизу Львова. З усього було видно, що розсудливий, хазяйновитий, працьовитий. І така б йому дівчина підійшла…

Наша здибанка набула неабиякого напруження. Сидіти нам обом у кафе було вже несила. Я запропонувала пройтися до Оперного театру. Там саме монтували сцену. І от пан електрик аж пожвавішав, коли побачив рідну йому стихію – дроти, монтаж, навіть одного знайомого зуст­рів. Це і мене втішило неабияк.

– Може, ви хочете залишитись і поговорити із приятелем? – запропонувала я, намагаючись і справді не образити чоловіка.

– Так, я би хотів залишитись, дякую, – полегшено зітхнув він.

Ось так усе й закінчилось того разу. Тета Янка згорала від бажання почути всі подробиці на...