НЕПОТРІБНА

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Вечір протяжно скочував сонце за горизонт, багряний окраєць якого сповіщав про вітряний наступний ранок. Я ще раз подивилася на змарнілого чоловіка, що спав у ліжку. Щетина на обличчі в нього помітно відросла за ці дні, і варто було б спробувати поголити його, а я не могла. Ані дивитися на нього, ані терпіти його присутність у своєму житті, ані планувати якісь події, пов’язані з ним. Зібрала рештки їжі на тацю, поправила ковдру на ногах лежачого вітчима і вийшла з кімнати.

– Ну що, їв? – одразу ж запитала бабуся.

– Та таке, щось ковтнув. – не­охоче відповіла.

– Нічого. День – два й почне їсти. Потрібен час. Він ще не звик, не змирився. Хтозна-які думки в його голові після такої травми.

Бабуся у звичній їй манері щось доводила сама собі, заперечувала, підтверджувала. Я мила посуд на кухні й відчувала с...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!