Історія з життя

Величезне темно-сіре чудовисько перегородило Насті дорогу. Дивилося на неї настороженими, злими очиськами, тихо гарчало, лякаючи чорною ікластою пащею, яка будь-якої миті могла вп’ятися в її ногу, руку чи ще кудись. Настя заціпеніла від страху. Здавалося, навіть її маленьке серденько завмерло, припинило битися, аби не привернути зайву увагу лютого звіра.
–Діку, фу! До мене!
Ураз присмиріле чудовисько сховало ікла і побігло назустріч хлопчачому голосу, що пролунав за спиною Насті, яка так і не змогла рушити з місця. Стояла оніміла, і лише рясні сльози враз потекли її обличчям.
– Злякалася? Дуже? Не бійся, він не вкусить!
Хлопець, який стояв перед Настею, намагався заспокоїти її. Присів перед дівчиною навпочіпки, взяв її лагідно за руку:
– Не плач! Я проведу тебе додому. Ти чия?
Настя схлипнула.
– Василенкова, – ледь прошепотіла, бо, здавалося, щойно п...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайн
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter


