НЕ БІЙСЯ, ТІЛЬКИ ВІР!

Ніхто з них не знав, де те місце, у якому вони мають бути. Де той мир і та безпека, щоб захиститися від божевільного карлика. Тому вони їдуть, аби знайти нічліг, помитися і хоч трішки виспатися.

Таких родин, як ця з трирічним хлопчиком, дуже багато в усьому світі. Вони звикли жити красиво, багато, розкішно. Чимало хто з них провадить бізнес або їздить на заробітки, аби їхнім дітям нічого не браку-вало.

За останні 20 років світ помітно перекосило в бік матеріальних цінностей. Так, ці діти мають усе гарне й дороге, але їх обкрадено в найцінніших коштовностях – у батьківській любові й уваги. Адже батьки багато й важко працюють задля цього. Вони не мають часу спілкуватися, обійматися, бавитися і мандрувати зі своїми дітьми. Вони хочуть, аби дітям нічого не бракувало.

Тому гаджети й телевізор уже давно замінили дітлахам живих і теплих батьків. Добре, якщо в когось із найменших є бабця чи дідусь – вони ще пам’ятають, яким було життя без інтернету. Такі діти справді щасливі. Але спокуси сучасного світу сильніші. Ось чому перемагають бездротові навушники, фітнес-трекери, модні додатки в гаджетах, а не ігри з м’ячиком, мамина казка на ніч, татові обійми на прогулянці. Маленькі діти дуже швидко опановують сучасну техніку, вони вчать своїх старших родичів, як усім цим користуватися. І все ж… залишаються в їхній душі маленькі, нічим не заповнені дірочки.

Сучасний світ наввипередки пропонує людям розважатись, радіти, мандрувати, витрачати гроші на непотрібні цяцьки, виставляти щасливі миттєвості в соцмережі. Світ направду змінився так, що ми живемо на догоду інтернету, а не на радість собі. Диваками називають тих, хто залишає вдома телефони й вирушає в мандри з наплічниками, велосипедами, навіть пішки. Світ не розуміє, навіщо тримати в секреті свої почуття: страхи, закоханість, здивування, радість – усе це неодмінно треба виставити, показати світові. Словом, нічого приватного, жодних секретів.

Навіть до церкви часто ходять, щоби відмітитись або провітрити святковий одяг. Із першого причастя роблять красиве шоу з фотосесією і відеооператором. Не всі, звичайно, але багато є таких. Аж поки… аж поки одного дня не вмикаються сирени. Не навчальні, а справжні. Світ стискається до макової зернинки і пульсує в ритмі розтривоженого серця. І тоді виникає питання: рятуватися, шукати прихисток, захищати родину. Особливо дітей. І найрідніших.

Ось де молитва, ось де щирі слова! І найцінніше з них – це слово «дякую»! Особливо в таких екстремальних умовах, коли балансуєш на межі між світами.

Ця красива родина дісталася джипом до місця призначення, однак перед тим її довелося провести ніч у громадському штабі. Багато людей, різних: з котиками і песиками в переносках, з дитячими візочками і великими туристичними наплічниками. Трирічний хлопчик побіг бавитись із ровесниками – це для нього виявилось найцікавіше. Жодні дорогі іграшки так не тішили його, як пуцьвірінки-ровесники. Мама хлопчика була щиро подивована, як мало треба дитині для щастя й повноцінного розвитку. Вона б ніколи й не збагнула цього, якби не війна і не обставини, у яких вони опинились.

У місці призначення умови для цієї родини виявились скромними, але цілком прийнятними. Про них турбувалися. Називали малого хлопчика «малюхом» і знайшли йому іграшки. За кілька днів батько пішов волонтерити, а мама допомагала іншим жінкам у великій кухні. Вона раніше не готувала їсти, бо за неї це робила кухарка. Просте перебирання гречки її заспокоювало, а думки вже не роїлися довкола питання: «Як там їхній дім?». Чи влучила в нього ракета? А може, все гаразд? Ет, зате всі живі й у безпеці. Страх тут найгірший порадник. Одна пані подивилась на молоду жінку і спокійним голосом сказала: «Не бійся, тільки вір!»

Світ уже ніколи не буде таким, як раніше. Люди неодмінно мають вирівняти шальки терезів, де на одній – матеріальні цінності, а на іншій – мораль, почуття, емоції, духовність. Іноді задля цього треба дуже крутих, кардинальних змін та обставин, аби цей життєвий урок було вивчено. Аби цей екстремальний іспит проявив у людях те, про що вони давно забули.